30 жовтня - Всесвітній день життя

  • 38

30 жовтня - Всесвітній день життя

Що для кожного з нас найдорожче? Звичайно, є чимало цінностей, але найголовніша – це життя. Його не стане – і все втратить сенс.

Яким воно має бути, як необхідно поводитися, щоб життя було цікавим і змістовним, багатим на великі події і добрі вчинки? Для чого людина приходить у цей світ? 

Звичайно, людина приходить для добра. Творити добро в міру своїх обдарувань і здібностей повинен кожний, адже це високе покликання людини. А кожна людина – це неповторна особистість, яка має свої відчуття, бачення подій, власне життя. Тому в кожного воно складається по-різному.

Роль нас самих в житті дуже велика. Наше майбутнє багато в чому залежить від власного вибору і поведінки сьогодні.

На жаль, багато хто з українців відчувають ніби життя зупинилося того страшного 24 лютого. Вони перестали усвідомлювати себе в реальності, частіше думають про те, як складеться життя в майбутньому і насолоджуються цими уявленнями. Сьогодні часто можна почути вислів: «Моє життя має цінність, коли немає війни». Звісно, це неправда, але саме так багато хто з нас почувається зараз. Може здаватися, що коли ми можемо поїхати куди хочемо, купити, що хочемо, зустріти тих, кого хочемо, наше життя має цінність. А під час війни, яка забирає в нас життя, спокій, житло, інші можливості воно цінності не має. Тут дуже важливо шукати нові цінності в нинішніх обставинах.

 Часто це відбувається автоматично й неусвідомлено. Людина продовжує підтримувати когось, донатити на армію, боротися з пропагандою в інтернеті, однак не надає цим діям цінності, бо, на її думку, «це нормально», «так і треба робити». Насправді ні. Важливо усвідомити, що ви боретеся й що це дуже цінно зараз у вашому житті.

 Також, на тлі війни актуалізувалася тема смерті. Навіть якщо з нами, нашими рідними й друзями все гаразд, найімовірніше, ми відчуваємо втрати інших, бо вони зараз усюди: у новинних стрічках, соцмережах, розмовах. У такі періоди люди часто переживають кризу, думають про сенс життя (і втрачають його). Зі слів психологів - це нормально, як би жахливо це не звучало. На подолання цієї колективної кризи знадобляться роки, та ми обов’язково «вилікуємося», коли переможемо. А поки що можна зосередитися на пошуку нових цінностей.

          У час війни деякі наші почуття, зокрема провини, стали колективними. Провина – це механізм, який стимулює нас допомагати іншим, думати над тим, що ми маємо зробити для того, щоб виправити ситуацію. Наприклад, яким способом можемо допомагати армії в тилу. Ми не зможемо позбутися відчуття провини, поки триває війна. Однак, якщо почати робити щось корисне, то це допоможе почуватися краще.

На жаль, багато людей не знають своїх кордонів, тому багато хто емоційно вигоряє, поки намагається допомогти своїм близьким пройти через складні переживання й досвід. Є ризик заробити собі травму «свідка», яка пов’язана з відчуттям безпорадності. Тоді, якщо ви відчуваєте, що вже не маєте сил підтримувати, що самі потребуєте підтримки, скажіть про це прямо. Скажіть: «Я люблю (ціную) тебе, бачу, що тобі погано, але мені теж треба час на відновлення, твої переживання на мене також впливають». У дані ситуації треба подбати і про своє здоровя, бо коли ви здорові фізично і психологічно, то зможете допомогти іншим!

Люди, які планують жити лише після війни, мають синдром відкладеного життя, вони постійно переживають через минуле чи майбутнє і не можуть жити тут і зараз. Синдром відкладеного життя – це стан людини в очікування сприятливого часу для щасливого життя. 

 

 

Ознаки синдрому відкладеного життя:

  • ви живете думками про безхмарне майбутнє;
  • постійно очікуєте слушний момент;
  • відкладаєте чи навіть забороняєте собі насолоджуватись приємними моментами, квітами, заходом сонця, книжками, манікюром, кавою тощо;
  • відчуваєте себе спостерігачем власного життя.

Як подолати синдром відкладеного життя?

  • Почніть діяти. Можна почати з елементарного: пересадити квіти, перебрати речі, почати малювати картину.
  • Створіть детальний план. Виконуючи перший пункт, ви час від часу будете зупиняти себе: «Навіщо це все?». Тому має бути продуманий план для різних варіантів розвитку подій. Що б не сталося, наявність плану не зіб’є вас з колії.
  • Організовуйтесь. Почніть зі свого побуту, режиму дня і допоможіть у цьому іншим.
  • Будьте активними та стійкими.Активність у нинішніх умовах може бути різною, але, перш за все, вона має приносити задоволення. Важливо знайти те, що дійсно подобається робити: вести сторінку в соціальних мережах, готувати, волонтерити тощо.
  • Хваліть себе за те, що ви зробили сьогодні.
  • Говоріть з тими, хто вас підтримує у цій ситуації.
  • Задовольняйте свої потреби. За можливості, регулярно харчуйтеся, пийте достатньо води та висипайтеся. Інші ваші потреби ідуть від відчуттів та бажань.

Людям із синдромом відкладеного життя дуже важко зрозуміти, що життя відбувається саме зараз. Життя, яке вони завжди планували проживати, вже йде і потребує активних дій.

Бережіть себе та близьких і памятайте, що життя – найбільша цінність, яка дається людині тільки один раз!

 

 

 

 

Лікар із загальної гігієни відділення

епідеміологічного нагляду (спостереження)

та профілактики неіфекційних захворювань

Калуського РВ ДУ «Івано-Франківський

ОЦКПХ МОЗ України»                                                                        Марія ЖЕКАЛО

Коментарі

Ваш коментар може бути першим :)

Написати коментар

Інші статті

Всі статті