28 вересня – всесвітній День боротьби зі сказом.
Всесвітній День боротьби зі сказом відзначається щорічно 28 вересня,
починаючи з 2007 року. Дата обрана не випадково. 28 вересня – це день смерті
французького мікробіолога Луї Пастера, який створив першу у світі вакцину від
сказу. Цього дня представники медичної спільноти проводять різноманітні
санітарно-освітні заходи щоб привернути увагу до проблем поширення цієї
хвороби, її наслідків, успішних прикладів боротьби з цим захворюванням, а
також підвищити обізнаність щодо її профілактики.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) сказ входить в
першу п’ятірку основних небезпечних зоонозів (захворювань спільних для
людей і тварин), що завдають найбільших соціальних і економічних збитків.
Захворювання реєструють більше ніж в 150 державах і територіях світу, на всіх
континентах, окрім Антарктиди. Щороку від цього захворювання в світі гине
понад 55 тисяч людей і більше 1 млн. тварин. За даними ВООЗ у 99% випадків
смерті людини від сказу джерелом інфекції є собаки. Близько 40% жертв укусів
ймовірно скажених собак – діти віком до 15 років. В Україні вже більше 40
років триває епізоотія сказу природного типу. Спостерігається циркуляція
вірусу серед 23 видів диких та шести видів домашніх і сільськогосподарських
тварин в різних природно-географічних зонах. Кількість випадків сказу
поступово зменшується, проте війна негативно впливає на поширення хвороби,
тому що дикі тварини мігрують з регіонів, де тривають бойові дії. Постійно
збільшується і чисельність диких тварин (особливо рудих лисиць), які є
головним джерелом та резервуаром збудника сказу в дикій природі. Ховаючись
від обстрілів, вони проникають в передмістя та селища громад. У зв’язку з
відсутністю проведення оральної антирабічної вакцинації диких тварин в ряді
областей існує висока ймовірність знаходження серед них тварин, хворих на
сказ. В свою чергу зростають ризики виникнення осередків сказу серед
безпритульних тварин, які також можуть контактувати з дикими. Зареєстровані
випадки нападу лисиць на тварин, які утримуються на подвір’ї (зокрема собак).
Зросла кількість випадків захворювання хатніх тварин.
Впродовж 2023 - 2024 року епідемічна та епізоотична ситуація зі сказу в
Україні залишається складною. Щорічно реєструються поодинокі випадки
сказу серед людей. Найбільше випадків сказу людей в Україні було зафіксовано
у 2007р. – 7, а також у 2011 і 2015 роках – по 6 випадків. В 2024 році
зареєстрований 2 випадки сказу серед людей: в Харківській області та
Дніпропетровській областях. На Прикарпатті останній випадок сказу серед
людей зафіксований в Городенківському районі у 1994 році.
В Калуському районі станом на 25.09.2024 року зареєстровано 2 випадки
сказу серед тварин (с.Негівці - лисиця, с.Боднарів - домашній кіт), в 2023 році
також 2.
За 8 місяців 2024 року за медичною допомогою з приводу укусів тварин
в ЗОЗ району звернулось 148 осіб проти 115 за аналогічний період минулого
року. З них покусано відомими собаками – 97 осіб, безпритульними – 22;
відомими котами – 25, безпритульними – 2; іншими тваринами – 2 (щурами).
Щеплення проти сказу призначено 36 постраждалим проти 16 за період 8
місяців 2023 року.
Калуський районний відділ ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ»
звертає увагу, що сказ - гостре, особливо небезпечне, інфекційне захворювання
тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу. Воно
характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі швидким ураженням
центральної нервової системи і завжди закінчується смертю. Людина може
заразитися сказом при укусах тваринами, ослиненні, нанесенні подряпин чи
поранень предметами, забрудненими слиною і мозком хворої тварини.
Можливе зараження при зніманні шкір хворих на сказ тварин, особливо лисиць.
Але йому можна запобігти за допомогою вакцинації. За даними ВООЗ в
переважній більшості випадків смерті людей від сказу джерелом інфекції є
собаки. Інкубаційний період хвороби триває від 2 тижнів до 3 місяців, іноді до
року і залежить від таких факторів, як місце проникнення вірусу і вірусного
навантаження. Зокрема від:
- місця, кількості і глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя, голову,
кисті рук);
- кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;
- віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).
Основні заходи профілактики сказу:
— Укушені рани, подряпини, ослинення негайно промийте теплою проточною
водою з милом. Краї рани обробіть 5% настоянкою йоду або 70° спиртом та
накладіть стерильну пов’язку. Негайно зверніться за медичною допомогою до
лікаря-травматолога для проведення антирабічного лікування;
— Утримуйтесь від контактів з безпритульними та дикими тваринами,
особливо лисицями;
— Виконуйте правила та норми утримання домашніх тварин і поводження з
ними;
— Повідомляйте фахівців ветеринарної медицини про виявлення в населеному
пункті лисиць, захворювання тварин, або їх трупів, в разі, якщо тварина
загинула;
— Не вбивайте здорових на вигляд тварин, які нанесли укуси та інші
пошкодження, а терміново викликайте ветеринарного лікаря;
— Не знімайте шкіру з трупів диких тварин;
— У разі укусу домашньою твариною з’ясовуйте прізвище, ім’я і по-батькові
господаря, його домашню адресу. Це допоможе уникнути щеплень, так як за
твариною можна встановити ветеринарний нагляд;
— При пошкодженні одягу, в який була одягнута людина під час укусу, одяг
обробіть гарячою праскою, і тільки після цього його можна ремонтувати;
— Щорічно вакцинуйте проти сказу домашніх та сторожових собак;
— Проводьте заходи боротьби з мишовидними гризунами в жилих,
господарських приміщеннях, на дачних ділянках, тощо враховуючи, що
гризуни також підтримують збудника сказу в природі;
— Не легковажте своїм життям! Вчасно звертайтесь за медичною допомогою!
Не забувайте, що тварина, яка укусила, на вигляд може бути здоровою, а
захворювання сказом може проявитися до року і пізніше. Вірус сказу у
слині хворої тварини появляється за 10 днів до появи клінічних ознак.
Важливо пам'ятати, якщо людина захворіла на сказ, то її вилікувати вже
неможливо. Єдиним засобом профілактики захворювання на сказ є лікувально-
профілактичні щеплення за призначенням лікаря.
Лікар-епідеміолог Калуського
районного відділу
ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ» Мирослава Гуменяк
