Ящур: ознаки, ризики та заходи запобігання поширенню
За інформацією на офіційному сайті Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин та Європейського Союзу на території Німеччини (1), Угорщини (4) та Словацької Республіки (6) зареєстровано 11 спалахів захворювання тварин на ящур. Дві країни Європейського Союзу, де було зареєстровано спалахи, а саме: Угорщина та Словацька Республіка, межує кордонами з Україною. З метою недопущення занесення збудника ящуру на територію держави Держпродспоживслужба визначила території Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької, Львівської та Волинської областей – загрозливою зоною по кордоні з країнами Європейського Союзу.
Ящур – це гостра, висококонтагіозна хвороба тварин, що відносяться до ряду парнокопитих підряду жуйних, а також сімейства свиней та верблюдових.
До вірусу ящуру сприйнятливі велика рогата худоба, свині, вівці, кози, верблюди, буйволи, яки, олені, косулі, джейрани, сайгаки, тури, лосі, кабани, антилопи, слони, ведмеді, зебри та інші парнокопиті. На ящур може хворіти й людина. Люди заражаються при споживанні необеззараженого молока отриманого від хворих тварин.
Переносниками ящуру можуть бути і несприйнятливі до хвороби тварини – це собаки, коти, коні, а інколи кури, качки, гуси, синантропна птиця тощо, а також і люди
Хвороба проявляється лихоманкою (підвищення температури), везикулярним враженням ротової порожнини, вінчика, у корів – вим’я, а у молодих тварин враженням міокарда та скелетних м’язів.
Клінічні ознаки: слинотеча, наявність невеликої круглої або овальної форми виразки слизової оболонки рота (так звані афт), ерозій на слизовій оболонці ротової порожнини та язика, підвищення температури тіла, кульгавість та зниження апетиту. У новонародженого молодняку ящур проходить у гострій формі з подальшою загибеллю тварин, без утворення афт.
Збудником захворювання є вірус, який має 7 типів: А, О, С, SAT I, SAT II, SAT III та Азія I. Тварини, які перехворіли на ящур одного типу, можуть повторно захворіти у разі інфікування вірусом іншого типу. Вірус швидко поширюється, має високу стійкість у навколишньому середовищі та після одужання тварин виділяється на протязі 7-8 місяців.
Що потрібно знати?
Основним джерелом інфекції є тварини, хворі на ящур, та тварини, які перебувають в інкубаційному (прихованому) періоді хвороби. Інфіковані тварини передають вірус при диханні, зі слиною, носовим слизом, лімфою із лопнувших афт, молоком, сечею та каловими масами. Зараження відбувається шляхом безпосереднього контакту хворих тварин зі здоровими. З моменту зараження до моменту прояву перших клінічних ознак проходить від 7 до 14 днів у великої рогатої худоби та 21 день у інших сприйнятливих тварин. Протягом інкубаційного періоду вірус виділяється зі слиною, молоком за 7 днів до появи ознак захворювання.
Україна має понад 30 років найвищий статус по ящуру «Вільна від ящуру без вакцинації» та у разі виявлення захворювання тварин на ящур вперше, приймають рішення про негайний забій та знищення на місці шляхом спалювання або закопування на глибину 2 метрів всіх хворих і підозрілих на захворювання на ящур тварин та тварин, що контактували з ними, залишків кормів, підстилок, гною, дрібного господарського інвентарю. Здійснюють комплекс інших заходів, що спрямовані на ліквідацію і недопущення поширення хвороби в епізоотичному вогнищі ящуру.
Що необхідно робити щоб запобігти занесення збудника ящуру в господарство?
Усі господарства незалежно від форми власності зобов’язані дотримуватись вимог закритого режиму роботи, а саме належних умов утримання, годівлі та експлуатації сільськогосподарських тварин.
Усі суб’єкти господарювання, діяльність яких пов’язана з утриманням і обігом тварин, повинні забезпечувати дотримання:
-
охоронно-обмежувальних заходів при перевезеннях тварин, продукції тваринного та рослинного походження, а також контролю за формуванням ферм, стад, отар тощо;
-
обмежити випасання тварин вздовж кордону з Європейським Союзом (Румунією) в радіусі не менше 15 км;
-
обов’язкового профілактичного карантинування тварин, які надходять в господарство;
-
контролю за станом здоров’я тварин на усіх етапах їх утримання, у тому числі при карантинуванні тварин, які надходять у господарство;
-
регулярного очищення й дезінфекції приміщень, інвентарю, територій;
-
забезпечення обслуговуючого персоналу спецодягом, взуттям і предметами особистої гігієни;
-
обмеження доступу на тваринницькі ферми сторонніх осіб, обов’язкової наявності санпропускників, дезбар’єрів, огородження;
-
негайно повідомляти державну ветеринарну службу та/або територіальні відділення Держпродспоживслужби в області у разі загибелі тварин та/або виявлені підозри у захворюванні, з метою своєчасної діагностики та вжиття відповідних заходів по локалізації, ліквідації та недопущення поширення збудника.
Спільними зусиллями не допустимо занесення небезпечного захворювання на територію нашої держави.
