Самотність — це сигнал про потребу в звʼязку з іншими

Дата: 10.12.2025 12:16

Кількість переглядів: 77

Чому людина відчуває самотність, хоча всі поруч? - molfa

Кожен з нас хоч раз у житті відчував себе самотнім. Самотність — це природне
почуття, і час від часу воно відчувається кожним. Вона може навіть бути корисною: дає час
на рефлексію, відпочинок, переоцінку пріоритетів. Але інколи самотність перетворюється на
проблему, яка шкодить психічному та фізичному здоровʼю.
Всесвітня організація охорони здоров’я розглядає самотність, як «гостру загрозу
глобальному здоров’ю». Згідно дослідження, яке провело британське управління статистики,
молоді люди більш схильні до самотності, аніж старші вікові групи. Майже 10% людей у віці
від 16 до 24 років "завжди або часто" почуваються самотніми. Цей показник є найвищим
серед усіх вікових груп, він утричі вищий у порівнянні з людьми, яким 65 років, і старшими.
Самотність — не просто відсутність людей поруч. Ми можемо мати активне соціальне
життя, бути у стосунках, у сім’ї, мати друзів і підтримку — і все одно почуватися самотніми.
Самотність різною. Є та, що дарує тишу та ясність — коли ми наодинці й нам добре з
собою. А є інша — важка, стискаюча, коли всередині порожньо навіть у натовпі. Це сигнал,
що нам потрібен зв’язок — живий, теплий, щирий
Що може викликати самотність?
1. Соціальні та життєві обставини:
 переїзд, зміна міста або країни, нова робота чи навчання;
 відсутність близьких людей поруч або розрив стосунків;
 робота чи хобі, які не передбачають спілкування;
 соціальні мережі: ілюзія активності може посилювати відчуття ізоляції.
2. Особистісні та психологічні фактори:
 внутрішні переконання: «мене ніхто не зрозуміє», «я нецікавий/непотрібний»;
 тривожність чи сором’язливість, страх відмови або критики;

 низька самооцінка: коли людина сумнівається у власній цінності;
 психологічні травми або досвід втрати близьких.
3. Поведінкові патерни:
 уникання соціальних ситуацій через страх або невпевненість;
 пасивна позиція: не ініціювати контакт із людьми, чекати, що інші зроблять
перший крок;
 залежність від онлайн-спілкування без реальної близькості.
4. Біологічні та нейропсихологічні чинники:
 дослідження показують, що хронічна самотність може бути пов’язана з
підвищеним рівнем гормонів стресу і змінами в нейротрансмітерах;
 генетичні особливості та темперамент теж можуть впливати на те, наскільки
людина схильна відчувати самотність.
Основні ознаки самотності:
 постійне відчуття емоційної порожнечі, ніби всередині бракує тепла,
підтримки, зв’язку;
 думки, що «зі мною щось не так». Людина може вважати, що причина
самотності у ній самій, і це формує замкнене коло низької самооцінки;
 відмова від контактів, з’являється страх бути відкинутим, тому простіше не
наближатися до інших;
 підвищена тривожність або сум після спілкування, замість полегшення —
відчуття провини або ніяковості;
 постійна концентрація на тому, що в інших «є стосунки, компанія, підтримка».
Соціальні мережі можуть підсилювати це відчуття, створюючи ілюзію, що всі інші живуть
повноцінніше.
Що робити, якщо відчуваєте самотність?
1. Усвідомте свої відчуття
Назвіть, що саме ви переживаєте — сум, порожнечу, відчуття ізоляції. Це перший
крок, щоб не заглиблюватися в емоції, а зрозуміти їх. Також важливо перевірити чи немає
супутніх симптомів, що можуть посилювати відчуття самотності.
2. Маленькі соціальні кроки
Не треба одразу великих змін. Напишіть коротке повідомлення, усміхніться комусь,
вийдіть на прогулянку. Кожен контакт допомагає поступово зменшити самотність.
3. Турбота про себе та структуру дня
Дотримуйтесь режиму: сон, харчування, активність і виділіть час для власних
інтересів. Ведення щоденника або короткі медитації допомагають відчути внутрішній зв’язок
і стабільність.
Сигнали, що самотність стала проблемою:
 відчуття емоційної порожнечі майже постійно, навіть коли ви серед людей;
 часте зниження настрою, тривожність або депресивні думки;
 страх або небажання спілкуватися, уникання контактів із друзями чи колегами;
 відчуття, що ніхто не розуміє, або думки «нікому я не потрібен»;
 проблеми зі сном, апетитом або концентрацією, які повʼязані з відчуттям
ізоляції.
Коли варто звернутися до психотерапевта?
• Якщо самотність триває кілька тижнів або місяців і не проходить сама.
• Якщо вона заважає роботі, навчанні або стосункам.
• Якщо виникає почуття безнадії або сильного тривожного стресу.

• Якщо ви помічаєте, що самотність підсилює негативні думки або поведінку, з якої
важко вийти самостійно.
Якщо самотність заважає життю або посилює тривогу, не бійтеся звернутися до
фахівців — підтримка доступна, і ви не самі. Вчасно подбайте про себе і будьте здорові!

Лікар із загальної гігієни Калуського РВ
ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ» Марія ЖЕКАЛО